прислала только что не безразличная мне девушка
развлекается она так иногда
сказки пишет
читаю и рыдаю. Воти вам, друзья:

[B]Зла казка № 31[/B]
[I]Казка про рай, або Про глобальні наслідки екзистенційного вибору:
Частина ІІІ триптиха «Про наслідки есхатологічної дезорієнтації: чоловічої, жіночої, людської» – № 25, 27, 31
(метафізична казка, інакше кажучи, філософська)[/I]

Прихожу я в Рай, а там нікого немає.
–А де всі? – питаю Бога, а Він:
–Усі Пекло вибрали. Можна подумати, що хтось, когось, до чогось. Ніхто ж нікого ні до чого не примушував. Ти теж часто цю гидоту обирала, але єдина висновки з того бодай робила, шукала весь час нового неба і нової землі, скарбів якихось. От і гуляй, дитинко, по барвінкових полях, збирай квіточки.
–А що інші роблять?
–Лайно ложками їдять, як і хотіли за життя, тебе одну з цього нудило – у тебе ж на це, дитинко, гидливість чи вроджена, чи з роками виробилась. Отака, бач, екзистенційна діалектика між Мною і людиною.
–Господи, а Ти де?
–Та Я відвернувся, бо Мене увесь час млоїть – Я ж того клятого пекла не створював, Свобода, Господи… Та хто повірить… Господи-Господи, гріхи Мої тяжкії, Я ж їм Любов, Красу, а вони… Ой, відійди, бо ти ж у раю!..
–А хто?
–Бозна-хто! Достобіса варіантів! Я вже й Луцика розпитував: «Признавайся, паскудний, ти наробив? Твій послід?», – а він божиться, що ні. Ти знаєш, дитинко, Я йому вірю, бо бідолаху теж нудить аж до кривавих чортиків в очах його лукавих.

• 
• 
•